Держава без справедливості -
розбійницьке кубло.
Блаженный Августин
Ну що ж, Тарас? Лиха година
Настала для твоих птенцов,
Твоя омріяна країна –
Притон бандитов и лжецов.
Ми незалежність здобували,
Да вот, купившись на обман,
Лише під носа дулю мали
И продырявили карман.
Оце прокинувшись у ранці,
Поймёт не только диссидент,
Що ляхам та американцям
Продал нас новый резидент,
І те, що – правди ніде діти:
Хотя давно мы не в бою,
Та недоумкуваті діти
Рвут на куски страну свою.
Пани нам не віддали владу,
Лишь заменили цвет в меню
І помаранчевої зради,
И сине-белую брехню,
Та й обдирають сіромаху,
Хоть гривня и взамен рубля,
Останню заберуть рубаху
И у хохла, и москаля,
Та ще й цькують їх друг на друга,
Ведь так их легче обокрасть.
Така, Тарасе, недолуга
Держава наша, наша власть.
Усі ті чортові підпанки,
С нас сняв последние носки,
Понадягали вишиванки
И записались в казаки.
На лядський лад гелгочуть знову,
Они не сеют и не жнут,
Та зґвалтувавши рідну мову,
Шевченка премию дают.
Ото зробили з тебе блазня
И понаделали икон.
Щоб митись в Європейській лазні
Права попрали и закон.
Нащо ж ти брав перо у руки
И боль души вверял стихам?
Щоби погані ті онуки
Продали неньку с молотка?
Ох, гірко плаче наша ненька…
Сейчас зависит всё от нас,
Хай згинуть наші вороженьки
Ведь с нами правда и Тарас!
На нашій славній Україні
Нам пан не нужен ни один.
Заживемо в сім` ї єдиній
И братьям руку подадим!
