February 1st, 2009

Декларация независимости

О ней слышали все; читали её немногие ; только единицы помнят, что в ней написано. А ведь это краеугольный камень в фундаменте США, его конституции и законов, "демократии"вообще, той демократии, о которой денно и нощно талдычат нам недоучившиеся демагоги. Ну, они могут сутками напролёт брехать что угодно и о чём угодно, а нам-то нужно знать правду чтобы не впускать ложь - уж очень много аналогий возникает после прочтения этого документа. А гавкнуть на хозяина , обвинив его в "недемократичности", наши "Серки" не посмеют.Знания и умение их употребить - наше оружие. Равно как и право народа на упразднение губительной для него системы власти. Но о нашей "демократии" поговорим в дальнейшем.


Декларация независимости

Конгресс, 4 июля 1776 г.


Принята единогласно
тринадцатью соединенными Штатами Америки
                                                                   
     Когда ход событий приводит  к  тому,  что  один  из  народов   
вынужден  расторгнуть политические узы,  связывающие его с другим
народом,  и занять самостоятельное и равное  место  среди  держав
мира,  на  которое он имеет право по законам природы и ее Творца,
уважительное отношение к  мнению  человечества  требует  от  него
разъяснения причин, побудивших его к такому отделению.
     Мы исходим из той самоочевидной истины, что все люди созданы
равными  и  наделены  их  Творцом  определенными   неотчуждаемыми
правами,  к числу которых относятся жизнь, свобода и стремление к
счастью.   Для   обеспечения   этих   прав   людьми   учреждаются
правительства,  черпающие  свои  законные полномочия  из согласия
управляемых.  В  случае,  если  какая-либо  форма   правительства
становится губительной для самих этих целей, народ имеет право
изменить или упразднить ее и учредить новое правительство,
основанное на таких принципах и формах организации власти,
которые, как ему представляется, наилучшим образом обеспечат
людям безопасность и счастье.
Разумеется, благоразумие требует, чтобы правительства, установленные с давних пор, не менялись бы под влиянием несущественных и быстротечных обстоятельств; соответственно, весь опыт прошлого подтверждает, что люди склонны скорее сносить пороки до тех пор, пока их можно терпеть, нежели использовать свое право упразднять правительственные формы, ставшие для них привычными. Но когда длинный ряд злоупотреблений
и насилий, неизменно подчиненных одной и той же цели,
свидетельствует о коварном замысле вынудить народ смириться с
неограниченным деспотизмом, свержение такого правительства и
создание новых гарантий безопасности на будущее становится правом
и обязанностью народа.
Эти колонии длительное время проявляли терпение, и только необходимость вынуждает их изменить прежнюю систему своего правительства. История правления ныне царствующего
короля Великобритании – это набор бесчисленных несправедливостей
и насилий, непосредственной целью которых является установление
неограниченного деспотизма
. Для подтверждения сказанного выше представляем на беспристрастный суд всего человечества следующие факты. Он отказывался давать свое согласие на принятие законов, в высшей степени полезных и необходимых для общего блага. Он запрещал своим губернаторам проводить неотложные и чрезвычайно важные законы, если только их действие не откладывалось до получения королевского согласия, но когда они таким способом простанавливались, он демонстративно оставлял их без всякого внимания. Он разрешил проводить другие законы, важные для жизни населения обширных округов, только при условии, что оно откажется от права на представительство в легислатуре, то есть от права, бесценного для него и опасного только для тиранов. Он созывал законодательные органы в непривычных и в неудобных местах, находящихся на большом удалении от места хранения их официальных документов, с единственной целью измором заставить их согласиться с предлагаемой им политикой. Он неоднократно распускал палаты представителей, мужественно и твердо противостоявшие его посягательствам на права народа. Он в течение длительного срока после такого роспуска отказывал в выборах других депутатов, в результате чего законодательные полномочия, которые по своей сути неуничтожаемы, возвращались для их осуществления народу в целом; штат тем временем подвергался всем опасностям, проистекавшим как от внешнего вторжения, так и от внутренних беспорядков. Он пытался помешать заселению этих штатов, игнорируя по этой причине законы о натурализации иностранцев, отказывая в принятии других законов, направленных на поощрение иммиграции, а также затрудняя выделение новых земельных участков. Он создавал препятствия для осуществления правосудия, отказываясь давать согласие на принятие законов об организации судебной власти. Он поставил судей в исключительную зависимость от своей воли путем определения сроков их пребывания в должности, а также размера и выплат им жалования. Он создавал множество новых должностей и присылал к нам сонмища чиновников, чтобы притеснять народ и лишать его средств к существованию. Он в мирное время содержал у нас постоянную армию без согласия наших легислатур. Он стремился превратить военную власть в независимую и более 27 высокую по отношению к гражданской власти. Он объединялся с другими лицами, чтобы подчинить нас юрисдикции, чуждой нашей конституции и не признаваемой нашими законами, утверждал их акты, претендовавшие стать законодательством и служившие: – для расквартирования у нас крупных соединений вооруженных сил; – для освобождения посредством судебных процессов, являющихся таковыми только по видимости, от наказаний военных, совершивших убийства жителей этих штатов; – для прекращения нашей торговли со всеми частями света; – для обложения нас налогами без нашего согласия; – для лишения нас по многим судебным делам возможности пользоваться преимуществами суда присяжных; – для отправки жителей колоний за моря с целью предания их там суду за приписываемые им преступления; – для отмены свободной системы английских законов в соседней провинции путем установления в ней деспотического правления и расширения ее границ таким образом, чтобы она служила одновременно примером и готовым инструментом для введения такого же абсолютистского правления в наших колониях; – для отзыва предоставленных нам хартий, отмены наших наиболее полезных законов и коренного изменения форм нашего правительства; – для приостановления деятельности наших легислатур и присвоения себе полномочий законодательствовать вместо нас в самых различных случаях. Он отказался от управления колониями, объявив о лишении нас его защиты и начав против нас войну. Он грабил нас на море, опустошал наши берега, сжигал наши города и лишал наших людей жизни. Он в настоящий момент посылает к нам большую армию иностранных наемников с тем, чтобы окончательно посеять у нас смерть, разорение и установить тиранию, которые уже нашли свое выражение в фактах жестокости и вероломства, какие едва ли имели место даже в самые варварские времена, и абсолютно недостойны для главы цивилизованной нации. Он принуждал наших сограждан, взятых в плен в открытом море, воевать против своей страны, убивать своих друзей и братьев либо самим погибать от их рук. Он подстрекал нас к внутренним мятежам и пытался натравливать на жителей наших пограничных земель безжалостных дикарей-индейцев, чьи признанные правила ведения войны сводятся к уничтожению людей, независимо от возраста, пола и семейного положения. В ответ на эти притеснения мы каждый раз подавали петиции, 28 составленные в самом сдержанном тоне, с просьбой о восстановлении наших прав: в ответ на наши повторные петиции следовали лишь новые несправедливости. Государь, характеру которого присущи все черты, свойственные тирану, не может быть правителем свободного народа. В равной степени не оставляли мы без внимания и наших британских братьев. Время от времени мы предостерегали их от попыток парламента незаконным образом подчинить нас своей юрисдикции. Мы напоминали им о причинах, в силу которых мы эмигрировали и поселились здесь. Мы взывали к их прирожденному чувству справедливости и великодушию и заклинали их, ради наших общих кровных уз, осудить эти притеснения, которые с неизбежностью должны были привести к разрыву наших связей и общения. Они также оставались глухими к голосу справедливости и общей крови. Поэтому мы вынуждены признать неотвратимость нашего разделения и рассматривать их, как мы рассматриваем и остальную часть человечества, в качестве врагов во время войны, друзей в мирное время. Поэтому мы, представители соединенных Штатов Америки, собравшись на общий Конгресс, призывая Всевышнего подтвердить честность наших намерений, от имени и по уполномочию доброго народа этих колоний, торжественно записываем и заявляем, что эти соединенные колонии являются и по праву должны быть свободными и независимыми штатами, что они освобождаются от всякой зависимости по отношению к британской короне и что все политические связи между ними и Британским государством должны быть полностью разорваны, что в качестве свободных и независимых штатов они полномочны объявлять войну, заключать мирные договоры, вступать в союзы, вести торговлю, совершать любые другие действия и все то, на что имеет право независимое государство. И с твердой уверенностью в покровительстве Божественного Провидения мы клянемся друг другу поддерживать настоящую Декларацию своей жизнью, своим состоянием и своей незапятнанной честью.

Выверено по изданию: Соединенные Штаты Америки: Конституция и законодательство. Под ред. О.А.Жидкова. Перевод О.А.Жидкова. М.: Прогресс, Универс, 1993.

Декларация независимости. Продолжение темы

 Д Е К Л А Р А Ц І Я 

                про державний суверенітет України 
 

      ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1990, N 31, ст.429 ) 
Верховна Рада Української РСР, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України, П Р О Г О Л О Ш У Є державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. I. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення. Українська РСР здійснює захист і охорону національної державності українського народу. Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих осіб переслідуються за законом. II. НАРОДОВЛАДДЯ Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ
України.
Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці. Повновладдя народу України реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад Української РСР. Від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада Української РСР. Жодна політична партія, громадська організація, інше угруповання чи окрема особа не можуть виступати від імені всього народу України. III. ДЕРЖАВНА ВЛАДА Українська РСР є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя. Українська РСР забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території. Державна влада в Республіці здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову. Найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів здійснюється Генеральним прокурором Української РСР, який призначається Верховною Радою Української РСР, відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний. IV. ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНСЬКОЇ РСР Українська РСР має своє громадянство і гарантує кожному громадянину право на збереження громадянства СРСР. Підстави набуття і втрати громадянства Української РСР визначаються Законом Української РСР про громадянство ( 1636-12 ). Всім громадянам Української РСР гарантуються права і свободи, які передбачені Конституцією Української РСР ( 888-09 ) і нормами міжнародного права, визнаними Українською РСР. Українська РСР забезпечує рівність перед законом усіх
громадян Республіки незалежно від походження, соціального і
майнового стану, расової та національної приналежності, статі,
освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і
характеру занять, місця проживання та інших обставин.
Українська РСР регулює імміграційні процеси. Українська РСР виявляє турботу і вживає заходів щодо охорони і захисту інтересів громадян Української РСР, які перебувають за межами Республіки. V. ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВЕРХОВЕНСТВО Українська РСР здійснює верховенство на всій своїй території. Територія Української РСР в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди. Українська РСР самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій Республіки та порядок утворення національно-адміністративних одиниць. VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ Українська РСР самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах. Народ України має виключне право на володіння, користування і
розпорядження національним багатством України.
Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні
ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР,
природні ресурси її континентального шельфу та виключної
(морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний
потенціал, що створений на території України, є власністю її
народу,
матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян. Українська РСР має право на свою частку в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, яка створена завдяки зусиллям народу Республіки. Вирішення питань загальносоюзної власності (спільної власності всіх республік) здійснюється на договірній основі між республіками - суб'єктами цієї власності. Підприємства, установи, організації та об'єкти інших держав і їхніх громадян, міжнародних організацій можуть розміщуватись на території Української РСР та використовувати природні ресурси України згідно з законами Української РСР. Українська РСР самостійно створює банкову (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю. Вищою кредитною установою Української РСР є національний Банк України, підзвітний Верховній Раді Української РСР. Підприємства, установи, організації та виробничі одиниці, розташовані на території Української РСР, вносять плату за використання землі, інших природних і трудових ресурсів, відрахування від валютних надходжень, а також сплачують податки до місцевих бюджетів. Українська РСР забезпечує захист всіх форм власності. VII. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА Українська РСР самостійно встановлює порядок організації охорони природи на території Республіки та порядок використання природних ресурсів. Українська РСР має свою національну комісію радіаційного захисту населення. Українська РСР має право заборонити будівництво та припинити функціонування будь-яких підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці. Українська РСР дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління. Українська РСР має право на відшкодування збитків, заподіяних екології України діями союзних органів. VIII. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК Українська РСР є самостійною у вирішенні питань науки,
освіти, культурного і духовного розвитку української нації
,
гарантує всім національностям, що проживають на території
Республіки, право їх вільного національно-культурного розвитк
у. Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя. Українська РСР виявляє піклування про задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб українців, що проживають за межами Республіки. Національні, культурні та історичні цінності на території Української РСР є виключно власністю народу Республіки. Українська РСР має право на повернення у власність народу України національних, культурних та історичних цінностей, що знаходяться за межами Української РСР. IX. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ БЕЗПЕКА Українська РСР має право на власні Збройні Сили. Українська РСР має власні внутрішні війська та органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді Української РСР. Українська РСР визначає порядок проходження військової служби громадянами Республіки. Громадяни Української РСР проходять дійсну військову службу, як правило, на території Республіки і не можуть використовуватись у військових цілях за її межами без згоди Верховної Ради Української РСР. Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в
майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у
військових блоках
і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. X. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ Українська РСР як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення національних інтересів Республіки у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах. Українська РСР виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах. Українська РСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права. Відносини Української РСР з іншими радянськими республіками будуються на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи. Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод. Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладання союзного договору. Прийнята Верховною Радою Української РСР м. Київ, 16 липня 1990 року

Продолжение темы

             А К Т 
                ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ 

     Виходячи із  смертельної  небезпеки,  яка  нависла  була  над 
Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19  серпня  1991 
року,
     -  продовжуючи  тисячолітню   традицію   державотворення   на 
Україні,
     - виходячи з права на самовизначення, передбаченого  Статутом 
ООН та іншими міжнародно-правовими документами,
     -  здійснюючи  Декларацію  про державний суверенітет України, 
Верховна  Рада  Української  Радянської  Соціалістичної Республіки 
урочисто 

                       п р о г о л о ш у є 

н е з а л е ж н і с т ь   У к р а ї н и  та створення  самостійної 
української держави - УКРАЇНИ. 

     Територія України є неподільною і недоторканною.
     Віднині   на   території   України  мають  чинність  виключно 
Конституція і закони України.
     Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення. 

                                             ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ 
     24 серпня 1991 року