- Добрий ранок, пані-матко!
З святом вас вітаю!
- А що це воно за свято,
Я його не знаю?
Чи Івана, чи Степана.,
Горпини чи Гната?
Всіх святих не пам”ятаю,
Дуже ж їх багато!
- Що ви, пані! Який сором!
Да к лихій годині
Тай не знати, що святкують
Усі в Україні!
Що це з вами, пані-матко?
То ж була об”ява:
Святкувати Незалежність!
Їй шана та слава!
- Незалежність? А від чого?
Може – від горілки?!
Ото добре! Бо старого
Як отую гілку
Вже хитає вітерець –
А він все до чарки!
Та несе останню гривну
До баби Одарки
За сивуху. Ото б теє
Зло заборонити!
- Та ні, пані! Навпаки,
Зараз треба пити,
Піднімати кришталевий
Келих знов і знову
За державу, що дала нам
Нашу рідну мову.
- Дала мову?! Йой, сусіде
А я ж і не знала!
А якою ж я до цього
Змалку розмовляла –
Чи німецькою? – Ви, пані,
Зовсім безтолкові!
Ондо пишуть: говорити
Нам на рідній мові
Москалі забороняли!
Та до того ж, кляті,
З”їли сало та ковбаси –
Геть усе у хаті
Нашій. – Онде що до чого!
Дякую, сусіде!
Отож зараз буду знати –
Звідки наші біди!
То оті москальскі пики
З”їли всі ковбаси!
Оце звідки ж їх набігло
До нас – така маса,
Що усе та геть злизали? –
Ах вони ж трекляті!
Ми ж колись жили із дідом,
Мали грошенята,
Та під хатою і в хаті –
Не те, щоб багато,
Але й їли непогано
І в новому платті
Я ходила. Ощадкнижку
Та пенсію мала.
Зараз маю не ковбаси –
Їм шкірку від сала!
Хто ж тим москалям дозволив
Народ грабувати?
- Тьху, дурна! Тож гляньте далі
Аніж ваша хата:
То ж ДЕРЖАВИ незалежність!
В боротьбі здобули
Її наші Президенти –
Щоб здорові були!
Пан Кравчук, за ним – пан Кучма
З друзями своїми,
Нехай згадують нащадки
Славнеє їх ім”я!
- Нащо ж було вам, сусіде,
З баби кепкувати?
Так одразу б і казали,
Що ото за свято!
То ж коли гримить усюди
Музика тріскуча –
День Святого Кравчука
Та Святого Кучми!
* * *
