Святкова розмова.

-  Добрий ранок, пані-матко!

З святом вас вітаю!

- А що це воно за свято,

Я його не знаю?

Чи Івана, чи Степана.,

Горпини чи Гната?

Всіх святих не пам”ятаю,

Дуже ж їх багато!

-  Що ви, пані! Який сором!

Да к лихій годині

Тай не знати, що святкують

Усі  в Україні!

Що це з вами, пані-матко?

То ж була об”ява:

Святкувати Незалежність!

Їй шана та слава!

-  Незалежність? А від чого?

Може – від горілки?!

Ото добре! Бо старого

Як отую гілку

Вже хитає вітерець –

А він все до чарки!

Та несе останню гривну

До баби Одарки

За сивуху. Ото б теє

Зло заборонити!

      - Та  ні, пані! Навпаки,

Зараз треба пити,

Піднімати кришталевий

Келих знов і знову

За державу, що дала нам

Нашу рідну мову.

-   Дала мову?! Йой, сусіде

А я ж і не знала!

А якою ж я до цього

Змалку розмовляла –

Чи німецькою? – Ви, пані,

Зовсім безтолкові!

Ондо пишуть: говорити

Нам на рідній мові

Москалі забороняли!

Та до того ж, кляті,

З”їли сало та ковбаси –

Геть усе у хаті

Нашій. – Онде що  до чого!

Дякую, сусіде!

Отож зараз буду знати –

Звідки наші біди!

То оті москальскі пики

З”їли всі ковбаси!

Оце звідки ж їх набігло

До нас – така маса,

Що усе та геть злизали? –

Ах вони ж трекляті!

Ми ж колись жили із дідом,

Мали грошенята,

Та під хатою і в хаті –

Не те, щоб багато,

Але й їли непогано

І в новому платті

Я ходила. Ощадкнижку

Та пенсію мала.

Зараз маю не ковбаси –

Їм шкірку від сала!

Хто ж тим москалям дозволив

Народ грабувати?

- Тьху,  дурна! Тож гляньте далі

Аніж ваша хата:

То ж ДЕРЖАВИ незалежність!

В боротьбі здобули

Її наші Президенти –

Щоб здорові були!

Пан Кравчук, за ним – пан Кучма

З друзями своїми,

Нехай згадують нащадки

Славнеє  їх ім”я!

-  Нащо ж було вам, сусіде,

З баби кепкувати?

Так одразу б і казали,

Що ото за свято!

То ж коли гримить усюди

Музика тріскуча –

День Святого Кравчука

Та Святого Кучми!

 

   *      *     *